Онученька золотокоса,
Моя усміхнена весна,
Ти скупана в досвітніх росах,
І лиш моя, і лиш моя…
Тебе із сумом пригортаю,
І очі мружу я від сліз.
Із насолодою торкаюсь,
Твоїх я сонцесяйних кіс.
А ти смієшся знов невпинно,
До своїх іграшок спішиш,
І в снах своїх чарівно – синіх,
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
теплий вірш