Скотилося сонце за обрій безмовний, Незграбно ховаються руки в пальто. Іще один день, знов до болю холодний І вдома мене не чекає ніхто. Розп'ята стою на німім роздоріжжі, Не осінь уже, але ще не зима. Згадалися руки твої теплі й ніжні, Чому ж тебе поруч зі мною нема? Чому тебе поруч нема?
У тишу кричу й озираюсь даремно, У відповідь тільки лиш вітру виття. Сама я розлуки посіяла зерна, І ось пожинаю самотність буття. Розп'ята стою на німім роздоріжжі, І ніби ще плачу, але вже без сліз. Згадалися руки твої теплі й ніжні, І квіти, які ти востаннє приніс. Востаннє мені ти приніс.
Скотилося сонце за обрій безмовний, Іще один вечір, іще одна ніч. Розбитеє серце стискаю в долонях, Молюся до зір, немов в храмі до свіч. Але невблаганні ні зорі ні небо, Самотність – мій жереб, самотність – мій біль. Я замерзаю коханий без тебе, Та ти не зігрієш, бо ж ти вже не мій. Бо ти вже не мій, ти не мій.
Нажаль, так часто , що оцінюємо той діамант, коли вже втратили його. Багато вам тепла бажаю і любові. Після холоду обов'язково прийде тепло.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Нажаль, так часто , що оцінюємо той діамант, коли вже втратили його. Багато вам тепла бажаю і любові. Після холоду обов'язково прийде тепло.