Спогади
Вже не болить,лишилися лиш спогади,
і темна ніч...холодна темна ніч.
Слова,неначе ядом всі наповнені,
не викликали більше протиріч.
А сніг летів,хурделиця крутилася,
позамітало,ні доріг,а ні стежок.
І жорна часу,крутяться, все мелиться...
забив колись у душу їй гвіздок.
А час спливає, жорна перемелюють
і бісер сипеться перед свиньми.
Колись так захопившись adultere,
все руйновав і спалював мости.
Все відболіло і давно забулося,
холодний дім наповнився теплом.
Зима мела, все снігом сипала,
а спогади лишились за вікном.
2014р.грудень
Додав: luysik67 (23.12.2014)
| Автор: © Людмила
Розміщено на сторінці : Притула Людмила
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2930 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині