Скажи йому, як трепетно люблю.
Промчи туди загадкою, відлунням.
Я ще мостів сердечних не спалю,
Поки ще зорі й світле повнолуння.
Скажи, як марю ним у тихих снах,
Як відчуваю ніжність на долонях,
Тебе як бачу вечером в сльозах
І в пережитку, на біленьких скронях.
Ще розкажи про ці десятки літ,
Як на колінах виплакала в Бога.
Молитва ця, немов травневий цвіт,
Проклала стежку до твогО порога.
Відчуй, коли в самотності молю,
Як прошу в тиші: швидше добіжи,
Скажи ще раз, нестерпно як люблю.
Скажи йому,
Скажи йому,
Скажи!
|