Часто в житті поспішала,
Як же картаю себе,
Що отоді не пізнала-
Мальва, як буйно цвіте.
Сіра буденність, робота,
Дім, метушня і сім'я.
Ось на старенькому фото
Зовсім малесенька я.
В цих оченятах, як чудо
Віра в прекрасне буття.
В те, що дорослою буду.
Віра в солодке життя.
Боже, тоді все як другу
В ніч розповіла була.
Вибач, мою же недугу.
Плачу, що щастя нема.
Часто гріхом полонена,
Щось я робила не так.
Відповідь - були знамена,
Просто невидимий знак.
Знаки з небес- це хвороби,
Сльози солоні й жалі.
Важко давалися спроби,
Просто піднятись з землі.
Тож із гріховним букетом,
ПлИли роки за роками.
Юність, неначе комета
Зникла, мабуть, за горАми.
Дякую, Боже, велике.
Серце шліфуєш повік.
Ти ж бо - небесний Владика.
Я ж бо - земний чоловік.
Вірю тепер і прощаю.
Дні мої легко пливуть.
Вдячна - тепер помічаю
Мальви як рясно цвітуть.
| 
у Вас 
0
