Водосвяття. ( Або один кадр реальності) Віра Степанівна стояла сере люду в церкві. Сьогодні було православне свято – Водохреща. Народу в церкві було багато і дихалося важко, але на душі у жінки було спокійно і радісно. Священик вправно правив службу, а церковний хор своїм співом, неначе робив магічну ауру в приміщенні. Всі, хто прийшов до церкви, принесли з собою у різних ємкостях воду, щоб освятити, і поставили це все своє добро посеред приміщення. Самі ж люди стали навколо принесеної води, прикріпивши до кожного предмета з водою свічку. А коли всі ці свічки підпалили, то це все нагадувало якесь духовне діяння.
Жінка, яка стояла попереду Віри Степанівни, повернулася і голосно сказала якійсь особі: Віра, не переживай, твоя свічка горить. Потім Степанівну хтось штовхнув і попросив пропустити наперед, бо треба було подивитися, як горить свічка, яку поставили коло свого посуду з водою. Люди шепотілися дуже голосно, навіть вже забули для чого вони прийшли, бо більшість із них прийшли просто освятити воду , дивитися за своїми свічками і говорити про буденні справи. Віра Степанівна старалася слухати молитви і повторяти слова за священиком, та ця вся суєта народна не давала змоги зосередитися на молитві. Адже вода, яку освячували в цей день – була цілюща. Нею можна напувати тяжко хворих, освячувати храми, домівки, домашніх тварин і вона не псується цілий рік. Жінка не розуміла: Чому прихожани так невідповідально ставляться до молитви, адже вони теж вкладають свою енергію душі, слова до освячування води? Вірі Степанівні здалося, що люди , більшість, не розуміють для чого вони прийшли.
Коли закінчилася служба, то всі почали голосно розмовляти і розбирати тару з водою, - відчуття як на базарі. Одна із присутніх жінок запитала у іншої: Ну, що підемо хрест цілувати і нехай ще нас окроплять. – Ну, «пашлі»,- вимовила інша. Віра Степанівна була така ошпарена цим всім дійством, що їй хотілося скоріше покинути церкву. Їй хотілося піти далі від цього хаосу, від цих людей, які не розуміли де вони і чому прийшли до храму. Вони не розуміли, що сюди приходять за тим, щоб зцілити свої душевні хвороби, підтримати ближнього, признати свої гріхи і покаятися. Вона перехрестилася і вийшла з церкви, неначе залишила після себе печаль у цьому приміщенні… А люди все шуміли в храмі і розбирали ємкість з водою…
Січень 2015 рік.
Саме через цей базар я і перестала ходити до церкви. Краще рідше піти в монастир, там монахині слідкують за порядком, але з Богом можна спілкуватися і дома.
Так, з Богом можна спілкуватися і дома... Але є люди, яким важко дома приділити увагу молитві, то ідуть до церкви.... Дякую за комент , пані Катерино... Удачі!!!
Так, пані Лілія, - шматок реальності, на жаль.... Натхнення і удачі!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дякую!
