Серпантином зів'ється дорога.
Глухо тиша навкруг задзвенить.
Та тонесенька нитка тривоги,
Віртуозно розшиє блакить.
Доторкнеться вуаллю серденька
І випрошує в нього сльозу.
Де за сином вбивається ненька,
Сльози рясно, як дощ у грозу.
От до неба сягнути б руками,
Пронестися з журбою в мені.
Повернути синочків для мами,
Звеселити сиріт, що сумні.
Ця не нами народжена мрія,
Що вплелася печаллю в наряд.
Застигає сльозинка на віях.
І сивІють матусі підряд.
Не міняється горе з хустками.
Тінь війни, що снує за тобою.
І байдужі хмаринки з зірками
Над забутою Богом Москвою.
| 
у Вас 
0
