Ніч цілунком торкнулась вікна,
Затремтіли сріблясті зоринки,
Загойдались в небесних човнах,
Як малесенькі диво-краплинки.
У нічні небеса на простори
Знов на варту вернули солдати,
Наче море розкнинулось Чорне
З мерехтливих, малесеньких крапель.
А між ними король всіх світил,
Одягнувши свитину яскраву,-
Місяць човником в небі поплив
У феєрію зір золотаву.
|