Новорічний пейзаж

На Новий рік під звук петарди,

під блиск заманливих гірлянд.

Візьму мольберт , папір і фарби,

покину шум і маскарад.

Вогні бенгальські і бокали,

що віддають криштальний дзвін,

відкрили пам'яті канали,

їй стало тісно серед стін.

Рука сама малює сцени,

чомусь всі сірі й без прикрас,

якісь бліді життєві теми,

і темні смуги довгий час.

Помилки , зради і невдачі,

тут домінують в кольорах,

лиш де не де тона гарячі,

і світлі фарби на полях.

Я зафарбую всі помилки,

а замість них квітник і сад.

І сірий колір , всі сльозинки,

перефарбую на свій лад.

Я замалюю колір зради,

із чорних днів на голубі,

або на кольори помади,

або на промінь на воді.

Колись пекло , колись боліло,

назад немає вороття,

помилки через душу й тіло,

це доля власна , вся моя.

А згадки скачуть серед ночі ,

летять аж іскри з під копит,

моя картина ріже очі ,

бо неприродній колорит.

Нема балансу світла й тіні ,

реальність зовсім не така ,

бо є весна і дні осінні.....

хай не малює більш рука.

Бо мій пейзаж і так — нічого...

це просто ніч , це Новий рік!

Це він розклав всі фарби строго,

із упередженням на світ.

08.03.2009 р.