Ти грав у кохання, наносячи грими,
Заплутавши щастя в ланцюг декорацій.
Як часто єднає нас доля не з тими...
І п'єса провальна, і жодних овацій.
На сцені скандали в букетах не квіти-
Колючі образи з твого пєдесталу.
Сьогодні у залі глядач - наші діти
Чекають в напрузі тривожно фіналу.
Кохання антракт, опустилась завіса,
Костюми в гримерках, нарізно актори.
Так хочу сказати: "вчорашній гульвіса".
І замість прощання: "до завтра, любове"!
усі- актори: звісно то усім, і кожен свій все накладає грим, якщо ж зуміли ви побачить гру, то й ви - актор, бо лиш актор зуміє відчути надприродність інтонацій, він жадібно жде квітів і овацій, які, було б найкраще золотими, аби світилися на сірині одежі- таланту й підступу, їм невідомі межі. Іван Петришин, ААП, Асоц. Авторів
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Сподобалося неймовірно. Така гірка правда життя.
Гарний вірш!
дар Божий....
