Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 01.11.2024, 11:31

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 29

Гостей: 27

Користувачів: 2

virchi, Ludmilka

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Росіцький Володимир [4]

Тарас Кривецький [11]

Никитюк Наталія [7]

Голоюх Вікторія [2]

Pushok [69]

ОК, фотоальбом

Барвінська Тетяна [15]

Пелехата Ольга [10]

Світлий Василь [177]

Шляхтін Юрій [7]

Артюніна Анастасія [13]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Насипаний Віктор [388]

Гафтко Степан [23]

неАнгел [13]

Нестерова Мілена [8]

Лілія [200]

Гончар Іван [23]

В'ячеслав [6]

Семенко В'ячеслав [10]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Харитонова Олеся [1]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Тернопільщини	Лілія

БЕЗ ДВАДЦЯТИ ХВИЛИН І ОСІНЬ...

Двадцять хвилин і осінь
в келих наллє ностальгії,
Аж задзвенить позолота
шелестом листя до ніг,
Двадцять хвилин, як літо,
ночі вуаль накриє
І вереснево-полинний
з дощиком сивий гріх.

Двадцять хвилин, як серпень,
вміло злата зелене,
Клаптями сивих туманів,
свОє старе кімоно
Й літа рука востаннє
зчепить чуприну клена
Сумно змахнувши в небі
сірим лелечим крилом.

Кажуть, пора невтішна,
мрячно-байдужа, осіння,
Менше усмІшок щасливих
бачить із вересня РАГС,
Але, яка ж в позолоті
може блудить ностальгія,
Як, під просторами неба,
час закохатися... час.

Розміщено на сторінці: Лілія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1515 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів: 0 1 Panna • 16:45, 05.09.2015 [Лінк на твір] 0 2 укран • 17:14, 05.09.2015 [Лінк на твір] Так, гарний вірш. Час закохатися... Час. Сподобалось. 0 3 Davudenko • 17:14, 05.09.2015 [Лінк на твір] так осінь пора золотого здивування суму і приємних сподівань на добро. за цей короткий час Ваша творчість має приємну неповторну повагу увагу до себе 0 4 Таля • 17:29, 05.09.2015 [Лінк на твір] Гарно! 0 5 Asedo1949 • 18:09, 05.09.2015 [Лінк на твір] Загадкову неба синь, І птахів журних пісень, Золотих сіянь проміння, Нам дарує суть осіння… І багрянцю хвиль – вогнів, Хоч коротких – теплих днів… На сюрпризи дуже ласу, Їх підносити до часу, Бо й на полі і в садах Всі дари в її руках… Полива дощами стежку, Чи морозить вже мережку, І на ділі без вини, Нас підводить до зими… 0 6 ruhlyvy • 20:03, 05.09.2015 [Лінк на твір] Чудово і, як завжди, надзвичайно поетично! :hands: 0 7 ЛІРИК • 09:24, 06.09.2015 [Лінк на твір] 0 8 oles • 12:39, 06.09.2015 [Лінк на твір] Прекрасне розмаїття образів в поєднанні з польотом думок у пошуках нових форм! Є незначні хиби в ритмі і розмірах.(класична форма восьмивірша-АВАВАВСС, започаткована ж Вами АВАСАВАС). 0 9 miknech • 14:50, 06.09.2015 [Лінк на твір] Осіння поетика - то таке маєво чарівності, що зменшення "усмішок щасливих біля РАГСу" нічого не важить. РАГС не є обителлю кохання, такою обителлю є серце, тож коли осінь тривожить серце, вона також породжує кохання. Прекрасний вірш. 0 10 karas • 17:24, 06.09.2015 [Лінк на твір] Цікавий ліричний задум ! 0 11 iv-ann • 19:06, 07.09.2015 [Лінк на твір] ПОра осіння й навіть серце вяне іду вперед у радості мені ще кажуть пяний мабуть від осені в душі ...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі