Ще вчора сонечко світило
І навкруги було так мило,
І тепло, й радісно. А нині
Туман клубочиться в долині.
Стоять дерева в сірій млі,
Аж від верхів’я до землі
Вологою усі покриті,
У тишині несамовитій.
Гнітюча тиша, мла ранкова
Пронизують усе навколо.
Все тіло сирість огортає,
Аж до кісток вас пробирає,
Повільно проникає в душу
І почуття найкращі глушить.
Лаштує на мінорний лад -
Різкий погоди перепад.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
