Як відвічний селянин я cівач сезонний,
Перший промінь весняний – резонанс стодзвонний:
З теплих рук зерно мале в захистку лягає,
І з щоденного дбання плід рясний зростає…
А як осінь зашумить під листком багряним,
Щось так душу вередить покликом вогняним:
І тягнуться до пера руки мозолясті,
Час вже сіяти слова, з яких вродить щастя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: А й справді - мовчання може стати спілкуванням, якби це не парадоксально було. Та й найменший дотик може викликати "тисячі мурах". Там може бути, коли закоханий!
у Вас 
0
