Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пн, 23.12.2024, 21:24

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 13

Гостей: 11

Користувачів: 2

Nemo, Fasenna

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Росіцький Володимир [4]

Тарас Кривецький [11]

Никитюк Наталія [7]

Голоюх Вікторія [2]

Pushok [69]

ОК, фотоальбом

Барвінська Тетяна [15]

Пелехата Ольга [10]

Світлий Василь [177]

Шляхтін Юрій [7]

Артюніна Анастасія [13]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Насипаний Віктор [388]

Гафтко Степан [23]

неАнгел [13]

Нестерова Мілена [8]

Лілія [200]

Гончар Іван [23]

В'ячеслав [6]

Семенко В'ячеслав [10]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Харитонова Олеся [1]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Тернопільщини	Лілія

ЧИЯ ВИНА...

Хто винен, що на зморене чоло,
Упала сітка із густих морщинок...
І в грудень цей, в цей грудень, як на зло,
Її сльоза згубила всіх сніжинок...

Хто винен, що простужені вітри,
Сипнули срібла на красивий локон...
І кожен зойк чи плач від дітвори,
Немов укол, укол під лівим боком...

Чия вина? Скажіть хоч хтось, чия?
Що рідні руки зимами зігріті
І надглибока серцем борозна -
Забута мама, а щасливі діти!?

Чия вина, що з плином довгих літ,
Ця каруселя днів уже без доні...
Чужим прохожим дивиться у слід
Й сумним чеканням гріє підвіконня.

Чому лиш тиша в відповідь на те
Й гуляка-вітер рветься до двобою...
Щаслива дОчка вранці п'є латте,
А рідна мама м'яту із сльозою.

Додав: Лілія (05.12.2015) | Автор: © ЛІЛІЯ

Розміщено на сторінці: Лілія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1655 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів: 0 1 Asedo1949 • 14:09, 05.12.2015 [Лінк на твір] Важка соціальна проблема...таке життя, скаже простий обиватель, а я скажу, що це життя ми творимо самі, і всі проблеми - не чия інша, як наша вина... Рада Вас знову читати. 0 2 Мурашка • 14:39, 05.12.2015 [Лінк на твір] Так,непросту тему Ви висвітлили в своєму творі! 0 3 укран • 17:59, 05.12.2015 [Лінк на твір] Вразило... Маленька порада в останньому рядку поміняти "із" на "зі' тоді уникнеш збігу голосних і трьох приголосних: мятУ ІЗ СЛьозою. Дякую за вірш. Старенька мама в горі посивіла О, скільки ж бідна, ти пережила?!? Дорослі діти дякують невміло А ти для них роками відцвіла... 0 4 Таля • 21:46, 05.12.2015 [Лінк на твір] Зворушливо! Легко читається. Браво! 0 5 miknech • 00:04, 06.12.2015 [Лінк на твір] Проблема така, звісно, є, вона не нова й ще довго житиме поміж нас. Але вразило, як вона подана - настільки лірично, гарно, щемливо. І що найголовніше - дуже поетично. 0 6 Davudenko • 09:20, 06.12.2015 [Лінк на твір] 0 7 Koshkina • 20:07, 06.12.2015 [Лінк на твір] Добре написано.... Все що навколо нас , - заслуговуємо, бо незмінні наші гріхи...Та чомуж життя повинно бути легким? 0 8 Надежда • 21:28, 06.12.2015 [Лінк на твір] Я понад тридцять років працювала в Тульчинській шоколі-інтернаті для дітей-сиріт. Ніколи не виправдовувала матерів-зозуль. А діти їх люблять. Бо мама... 0 9 maja • 13:12, 07.12.2015 [Лінк на твір] Зачепило 0 10 leskiv • 21:20, 07.12.2015 [Лінк на твір] 0 11 ruhlyvy • 23:55, 07.12.2015 [Лінк на твір] Зворушливо до стискання серця! Страшна ситуація, коли у людей складається саме так! Але не вірю, що в гарної матері можуть бути паскуди-діти. Як правило, все йде від виховання. 0 12 maja • 00:47, 09.12.2015 [Лінк на твір] На жаль, не завжди

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі