Тікати можна повільно, як осінь, як птах на околиці співу, як гливи із лісу, але здогонить тебе усе той же сніг, і щоразу він буде іншим Іван Андрусяк (зі збірки «Отруєння голосом») Витікають із хмар перестояні сині меди. Утікають з-під ніг перетоптані звичні твердині. Самосуд ще триває, та я не вернуся туди. Самоосуд звершивсь – самоту обираю віднині.
Закінчились думки. Тра’ купити іще цигарок. Цілий дім заснували слідами розбещені лярви. Нині з моди виходить банальний терновий вінок. Нині входять у моду пишноти, амброзії, лаври.
Ви-тікатиму тихо, як Ви. Час іде: тік-не-так. Перший сніг (і останній), в цілому, погоди не робить. Просто в груди, як титул, всмоктався роздвоєний знак, Наче знак розділовий, що впевнено речення дробить.
Затаврована ним, яко смертниця в довгім плащі, Не співатиму більше. Від рота слова оддираю. На околицях співу все’дно: хоч співай, хоч кричи. На око-лицях лиць у Всевидяче Око впадаю,-
Не в дитинство, не в сон, не у ноги, як падають ниц. Біла магма сльози поглина і сьогодні, і вчора. Тінь тернової гілки – на чистому аркуші шкіц. Я черниця його. Я сама одягнулась у чорне.
Залишилось бажання: знайти ще чиїсь голоси, Засотатись між них, закрутитись у лялечку-кокон, Бо майбутній метелик не зна про набридливий сніг, Що здогонить тебе як не з того, то з іншого боку,
Зариштує повітря... Й стріпнешся ні в сих і ні в тих: Шлях попереду довгий, а ти вже смертельно втомився. Передчасне знання диким холодом вдарить під дих: Передчасне успіння – це сніг, що не йде, а спинився. 2003
Дякую за цей коментар. Трохи прикро, що вірш засмутив Вас не весняним настроєм, бо узагалі я - не хмарна людина. Просто, як на мене, поезія має ті ж само засади, що і шлюб: і в радості, і в горі... (те, чи дотримуємось ми їх і чи щастить нам - то вже інша тема). Радіючи, обираєш одні пісні, сумуючи - інші; звертаючись до однодумців - одні інтонації, до ворогів - інші. Взагалі цей вірш - одна з поетичних рецензій до збірки Івана Андрусяка "Отруєння голосом". Погоджуюся з Вами, що він сприймається важко поза контекстом, оскільки не зрозуміло, про що йде мова: про особистий вибір, про долю країни, про втрачені можливості... Втім, поезія тим і цікава, що кожен бачить у ній відображення подій по-своєму.
Побачив ваші намагання говорити вишуканою мовою. Це вам вдалося. Отже ви вже цікаві цим. Комусь . Хочу вірити, що ви маєте свого слухача, хоч вірш, повторюю, сприймається важко на слух, нелегкий для читання. Андрусяк, Андрухович... Сосюра, Малишко... Кучерук, Луцкова... Надіюся, що ви правильно зрозуміли мене і не будете схожі на когось. Не ображайтеся лише, адже ваша поезія чудова. але вона ніби тінь чужа, а не власна. Порозуміємось?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")