Вітер бавить гілки несподівано дивною піснею,
І в щілини вікна задуває самі голосні.
А я чую твій шепіт, за щільною сніга завісою:
" Зачекай, моя люба, я знов повернусь навесні.
Я у душу твою проберусь весняною відлигою,
Я проллюся відверто солоним, гарячим дощем
Твоїх сліз, що ховали тепло за нещадною кригою,
Вимиватиму з серця твого той виснажливий щем.
Я для тебе засію траву росяними перлинами
Ще в весільне вбрання повдягаю вишневі гаї.
І барвінком стелитимусь рясно твоїми стежинами,
Щоби потайки зміг цілувати я ноги твої.
Я веселкою в небі блакитнім тобі посміхатимусь,
Я тебе берегтиму від кривди, образи, біди.
Білі янгольські крила розкину над нашою хатою.
Про одне лиш благаю - ти тільки і далі живи!"
Я приходжу до тями, погодившись із заповітами
Та тобі відповім, не дослухавши вітра пісні:
"Я так вірю тобі, я і далі чекатиму, житиму
І тебе зустрічатиму в кожній прийдешній весні"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Щиро дякую за коментарі! А прозою, бо пишу на телефоні, не можу відформатувати. Обов'язково пізніше додам формі. На комп'ютері забула пароль входу на сайт.
у Вас 
0
