Коли слова чужі аж ріжуть слух
Й печалей довгих тягнуться канати,
В один з цих днів впізнаєш, хто твій друг,
Найперший хто постукає до хати.
Хто, задля тебе, далеч перетне
Доріг далеких обручі та дуги,
Хто на порозі з словом обійме:
"А я на чай з корицею, подруго"
Хто із тобою віддано прийме
Причастя долі гірко-полинове,
Чиє: "мала, не плач" всю біль стряхне,
Неначе крапля солодко-медова
Чиє: "все буде, подружко, окей",
Як чудо знак, на чорній життє-смузі,
Воістино блаженство між людей
Впізнати щирий погляд справжніх друзів.
|