Хай спогадом відчуженим сніги
З твоїм теплом лягають у долоні,
Хай краще так, ніж пасмом сивини,
Від безнадії падають на скроні.
Бо, може , - це останній падо-сніг,
Остання завірюха в цьому році,
Вона колись повернеться, а ти -
Залишишся пекти у лівім боці.
Ти станеш тільки світлом у меню
Для сенсору й мовчанкою в кишені.
У нім, як бачиш, функцію люблю
Змінили "смайли" й дотики-мішені.
Хіба ж за ними згадуєш про ті,
Обняті снігом, львівські, теплі кнайпи,
Як чорним віям ставили тоді
Сніжинки, нам з тобою, білі лайки.
|