В ім'Я далеких спогадів, заради,
Одвічно світлих пам'ятних світлин,
Ти не згортай колишні простирадла,
Любов змінивши просто на інтим.
Тобі я вірю, можна так прожити,
Продавши душу й тіло задарма,
Та в тім біда, що нас міняють миті,
А не високі чудо-дзеркала.
І тільки старість рипне до порогу,
Зійдуть з лиця надсвітлі кольори
Й твоя колишня, вічна недотрога
Буде щаслива з іншим... ну, а ти?
А ти, запАлиш пОдружку-цигарку,
Обіймеш в другій ночі сірий дим.
- І покохав би серцем когось палко
І розділив би старість, але з ким?!
|