…І було це не світло, не темрява, не земля, не птахи і звірі, а Він…
…Того ранку він прокинувся сам
не свій. Ще в ліжку, не розплющивши очі та додивляючись залишки солодкого сну,
він раптом відчув, ніби його підняв угору теплий та свіжий струмінь літнього
вітру, підняв та поніс далеко у блакить, наблизив до сонця, обпік всередині
найгарячішим променем і кинув у прохолодне червневе море, звідки його винесло
знову у власне звичне ліжко. Він прокинувся від того, що серце його калатало
швидко, радісно і болісно водночас. Трохи полежавши, намагався заспокоїтись.
Коли до нього повернулось почуття реальності, він нарешті зрозумів: вона була
тут. Так, вона була тут! Та шалена відьма з білим обличчям і темними очима, що
бачили наскрізь душу. Вставши з ліжка, він раптом відчув невимовний біль в
очах, ніби в них потрапило щось гостре. Підійшов до дзеркала, подивитись, що
сталось. Біль вщух. З’явився подив. Його очі! Вони ж були темно-карими, а тепер
аметистово-сині! Що це? Вона грається з ним? Вчора вона говорила про сюрпризи.
Взагалі багато говорила, хоча раніше лише слухала, але вчора в неї була якась
особливо гостра потреба висловити свої думки, тому він мовчав, зачудовано
слухаючи її голос, непевний, тихий, але приємний і сумний. Вона говорить…
- Я маю щось тобі
сказати. Одного ранку ти прокинешся і зрозумієш, що все змінилось, стало
нестерпно кращим чи невимушено поганим. Ти ще не встигнеш розплющити очі, а вже
побачиш мій голос, що буде нагадувати тобі яскравий блиск моря на червневому
сонці, очі будуть боліти, але в душі оселиться те, що ти вважав давно відчутим,
та тобі воно здасться новим і непередбаченим. Мій подих ти відчуєш на дотик,
він буде теплим і м’яким, як ніжні солоні хвилі, а мої очі розкажуть тобі дивну
таємницю життя, і ти, втомлений, знайдеш спочинок у моїх долонях, наче маленька
сонна самотня дитина, що пригорнулась до улюбленого ведмедика, якого все життя
вважала своїм найкращим другом. І твої очі стануть синього кольору. Я обіцяю
тобі.
- Як це? Не може бути!
- Синій колір означає чистоту
душі та помислів.
- Це станеться лише за
умови, якщо ти – відьма!
Вона поглянула на нього
суворим поглядом темних чорно-оксамитових очей і проказала пошепки, торкнувшись
вустами його скроні:
- Я прийду до тебе
невидимо і пофарбую тобі очі в синій небесний колір своїми мріями, потім скупаю
у теплому червневому потоці найчистішого та найглибшого в світі моря – моря
думок янголів. Я і є відьма! Ти ще цього не зрозумів?
- Де ж твоя магія, чаклунко?
- Моя магія – це рядки
моєї творчості, чари моїх сюжетів та метафор.
- Це не магія…
- А ти сумніваєшся в
моїй силі?
- Що ж за дива ти
твориш?
- Ти сумніваєшся в моїй
силі, хоча сам є лише персонажем моєї історії!
…І вона гнівно стерла абзац чорних літер,
де розповідалось про його ім’я та спогади, причину його втоми і його мрії про
нове, незвідане. Очі зупинились на реченні про його душу і рука відпустила backspace… Вона не могла стерти його повністю з цих сторінок, навіть за таке зухвальство,
як непослух і сумніви. Вона ж не була Богом… А він, врешті решт, її перше в
житті диво, яке вона створила САМА…
Люблю земне, конкретне, реальне. Все інше, мабуть від нерозуміння, просто не сприймаю. Може слід було промовчати, але вже сказав. Не ображайтеся за прикру відвертість. Це моя особиста думка і вона, як і ваші твори, має право на життя. Надіюся на розуміння. Чекатиму на нові більш реалістичні доробки.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")