Перше диво

Перше диво

…І було це не світло, не темрява, не земля, не птахи і звірі, а Він…

…Того ранку він прокинувся сам не свій. Ще в ліжку, не розплющивши очі та додивляючись залишки солодкого сну, він раптом відчув, ніби його підняв угору теплий та свіжий струмінь літнього вітру, підняв та поніс далеко у блакить, наблизив до сонця, обпік всередині найгарячішим променем і кинув у прохолодне червневе море, звідки його винесло знову у власне звичне ліжко. Він прокинувся від того, що серце його калатало швидко, радісно і болісно водночас. Трохи полежавши, намагався заспокоїтись. Коли до нього повернулось почуття реальності, він нарешті зрозумів: вона була тут. Так, вона була тут! Та шалена відьма з білим обличчям і темними очима, що бачили наскрізь душу. Вставши з ліжка, він раптом відчув невимовний біль в очах, ніби в них потрапило щось гостре. Підійшов до дзеркала, подивитись, що сталось. Біль вщух. З’явився подив. Його очі! Вони ж були темно-карими, а тепер аметистово-сині! Що це? Вона грається з ним? Вчора вона говорила про сюрпризи. Взагалі багато говорила, хоча раніше лише слухала, але вчора в неї була якась особливо гостра потреба висловити свої думки, тому він мовчав, зачудовано слухаючи її голос, непевний, тихий, але приємний і сумний. Вона говорить…

- Я маю щось тобі сказати. Одного ранку ти прокинешся і зрозумієш, що все змінилось, стало нестерпно кращим чи невимушено поганим. Ти ще не встигнеш розплющити очі, а вже побачиш мій голос, що буде нагадувати тобі яскравий блиск моря на червневому сонці, очі будуть боліти, але в душі оселиться те, що ти вважав давно відчутим, та тобі воно здасться новим і непередбаченим. Мій подих ти відчуєш на дотик, він буде теплим і м’яким, як ніжні солоні хвилі, а мої очі розкажуть тобі дивну таємницю життя, і ти, втомлений, знайдеш спочинок у моїх долонях, наче маленька сонна самотня дитина, що пригорнулась до улюбленого ведмедика, якого все життя вважала своїм найкращим другом. І твої очі стануть синього кольору. Я обіцяю тобі.

- Як це? Не може бути!

- Синій колір означає чистоту душі та помислів.

- Це станеться лише за умови, якщо ти – відьма!

Вона поглянула на нього суворим поглядом темних чорно-оксамитових очей і проказала пошепки, торкнувшись вустами його скроні:

- Я прийду до тебе невидимо і пофарбую тобі очі в синій небесний колір своїми мріями, потім скупаю у теплому червневому потоці найчистішого та найглибшого в світі моря – моря думок янголів. Я і є відьма! Ти ще цього не зрозумів?

- Де ж твоя магія, чаклунко?

- Моя магія – це рядки моєї творчості, чари моїх сюжетів та метафор.

- Це не магія…

- А ти сумніваєшся в моїй силі?

- Що ж за дива ти твориш?

- Ти сумніваєшся в моїй силі, хоча сам є лише персонажем моєї історії!

…І вона гнівно стерла абзац чорних літер, де розповідалось про його ім’я та спогади, причину його втоми і його мрії про нове, незвідане. Очі зупинились на реченні про його душу і рука відпустила backspace… Вона не могла стерти його повністю з цих сторінок, навіть за таке зухвальство, як непослух і сумніви. Вона ж не була Богом… А він, врешті решт, її перше в житті диво, яке вона створила САМА…

…Того ранку він прокинувся сам не свій…