Кидає у дрож Своїм свистом хуртовина, Як поборник невловима Заметіль… Отож, Втершись рукавом, Розкажу я вам правдиво, Як зійшло із неба диво В ніч перед Різдвом.
День похмуро плив В метушні передсвятковій, У співанці колисковій, Понад чорних нив. Та усе ж була, Десь глибоко біля серця Мрія, що в народі зветься - Марення Різдва.
Мабуть не одна Розігріта мрія в грудях, Між тваринами і в людях, В небо пролягла… І, о диво з див! У самісінький Святвечір, Потаївши землю й речі, Сніг запорошив.
І прийшла зима З білосніжними снігами, З хуртовинами й вітрами - Атрибут Різдва. Бризнула кутя На одвірки і на стелю, На білесеньку постелю І в серцебиття.
Дзвоном коляда Прославляє світ Господній. У співанці всенародній В завтра загляда… Бога чудеса Прославляйте християни, І містяни, і селяни, Славте Небеса!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Навіяв спогади і про свої колядки... Було, було... 
З Різдвом Христовим! 
Хай щастить!
