Сб, 02.11.2024, 23:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Шевченко Тамари [56]
Василенко Любомир [35]
Опацький Михайло [36]
Луцкова Світлана [35]
Лях Руслан [24]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Італії категорії та розділи української поезії, українська проза Луцкова Світлана
 

"ПАХУЧУ НІЧ, МОВ КАВУ, РОЗІЛЛЮ..."

Пахучу ніч, мов каву, розіллю.
Іди сюди. Яка щока холодна...
Скажи мені:"Я так тебе люблю!"
Скажи неправду - я повірить згодна.
Бо знаю все. І ти, напевно, теж:
Не встигне ранок глянути у вічі,
Як ти од мене тричі відійдеш,
Як ти од мене відречешся тричі.
Во ім'я чи без імені (налий!) -
Так просто, так буденно, так між іншим
(Маленьке слово чи рядок скупий
Невдовзі  стануть спогадом і віршем).
І буде то, звичайно, не від зла:
Той, хто злукавив, зовсім не лукавий.
Терниста тінь торкається чола.
Чого мовчиш? Іще налити кави?
Все - тимчасовість: тим у часі вість,
Хто так і ходить краєм - прірви, неба...
Пий ніч. Хмелій. Бо ж ти - мій пізній гість
І утікач із Ноєвого теба,
Де всіх - по парі, де немає зла
І не карають голову повинну.
Пахучу ніч, мов каву, розлила,
Знов зіпсувавши білу скатертину.
Хто зрозуміє щастя самоту?
Квітують стіни, наче райські кущі,
Бо я тебе і ніч єдину ту
Наворожила на схололій гущі.

Додав: octava (19.05.2009) | Автор: © СВІТЛАНА ЛУЦКОВА
 
Розміщено на сторінці: Луцкова Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 4394 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 231 2 »
avatar
1 Nemo • 23:11, 19.05.2009 [Лінк на твір]
Смачнюща кава захопила розум,
Думки втекли в розлиту темну ніч,
Я пережив гірку життєву прозу,
Смакуючи віршем цим віч-на-віч.
Без перебільшень, - удалася кава,
Читаю вірш, - в душі приємний щем,
Октаві, безперечно, - "браво!"
І хочеться, іще, іще, іще...

Оцінка за вірш - 5.0. - Ніхто- up

avatar
2 Did • 08:31, 20.05.2009 [Лінк на твір]
Дуже гарний вірш, оповитий легеньким димком мрійливості, загадковості.
Чомусь відразу привернуло увагу і запам'яталося
МАЛА ЛЮДИНА СПРАВДІ ЗАМАЛА
УСЕ ЖИТТЯ НЕСТИ ВАЖКУ ПРОВИНУ.
Творчих успіхів вам і натхнення у ворожінні.
avatar
3 Lesyanka • 09:43, 20.05.2009 [Лінк на твір]
Дуже сподобався вірш! Такий натхненний, сумний і ліричний, і слова і афоризми ллются, як кава! hands
avatar
4 octava • 00:07, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Дякую Немо за уміння смакувати віршем (люблю і я віршовані коментарі ), Віктору - за попадання в ціль (а ворожка з мене нікудишня!), Лесі - за підтримку і добрі слова. Отож, заходьте на каву!
avatar
5 password1 • 09:23, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Наскільки просто, а все сказано. Правда життя, чи кохання?.. До сліз відверто, щиро. Спокійно і гарно. Як пише Nemo: "В дущі приємний щем" - дуже влучно, я відчула те ж. Дякую від усього серця за вірш. Мені сьогодні саме цього зранку бракувало. 5!
avatar
6 octava • 13:31, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Дякую і Вам, Олю! І життя, і кохання, а, можливо, кохання на все життя, тільки не хочу сама собі у цьому зізнатися.
avatar
7 Sofi • 15:03, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Не часто так буває - читати з вологими очима, навіть ледве сльзи стримувати!!!!
Це не просто сильно, не просто глибоко, це таке, що розриває душу із середини і змушує плакати, чи навіть голосити.... Стільки болю! Стільки мудрості! А яка образність!
Світлано, такі вірші народжуються рідко!
avatar
8 Did • 16:30, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Якщо я правильно зрозумів, то попаданням у ціль являються процитовані мною двоє рядочків вашого, не полінуюся зайвий раз повторити, гарного вірша? Все інше служить просто його талановитим оздобленням.
Віднині кави у вас побільшало - навчатися ворожінню буде із чим...
avatar
9 octava • 22:46, 21.05.2009 [Лінк на твір]
Софійко, якщо цей вірш викликав у Вас такі емоції - це означає, що він справді заслуговував аби його написали. Якщо Ви відчули мій біль - це означає, що і сама пережили щось подібне. І (як правильно зрозумів Віктор фразу "Мала людина справді замала усе життя нести важку провину") - пробачили й відпустили. Тільки іноді невинна ранкова філіжаночка кави перетворюється на справжнє маленьке пекло...
avatar
11 Sofi • 09:57, 22.05.2009 [Лінк на твір]
Ви праві!
Та зауважу, що не лише одна фраза (а переважно у пам"ять западає саме фраза-дві), а цілий вірш вразив глибиною і болем........
avatar
А я каву досі любила,
Поки ти не прийшов, не ввірвавсь у мій спокій,
Поки ти марнував моє серце глибоке,
Я за тебе Бога молила...
avatar
12 kuzanv • 13:20, 22.05.2009 [Лінк на твір]
Вибач за те, що дощ
Схожий на мокрий сніг,
Вибач за те, що змок
Простір від ніг до ніг.

Вибач, що мій вінок –
Краплями на полотно.
Кров’ю моїх доріг
В небо тече вино.

Потом мого чола
Пахне цей сизий дим,
Замкнуто всі слова
Пензля замком твоїм...

Це не коментар. Це фрагмент мого старого вірша. Не знаю, але саме його хочеться тут процитувати.
У вірші мене вразила жорстока правда життя:
"Бо знаю все. І ти, напевно, теж:
Не встигне ранок глянути у вічі,
Як ти од мене тричі відійдеш,
Як ти од мене відречешся тричі." - і не так та правда, як мужність, з якою автор сприймає її.
Дякую. Дякую і за вірш, і за насолоду від смакування справжньою поезією. hands

avatar
13 Sofi • 14:03, 22.05.2009 [Лінк на твір]
"Як ти од мене тричі відійдеш,
Як ти од мене відречешся тричі." - сильно і боляче!
avatar
14 octava • 17:37, 22.05.2009 [Лінк на твір]
Ага!.. Тепер моя черга настала очі втирати... Від ваших чудових коментарів, від гарних емоцій, які дарує спілкування з вами. І від того, що, нарешті, виблагала пробачення у Василя. ура!
avatar
15 Дарка • 19:03, 22.05.2009 [Лінк на твір]
Як гарно! З цього може вийти пісня! yes Чи є тут на сайті композитори?
avatar
16 octava • 19:37, 22.05.2009 [Лінк на твір]
Е, Дарочко, дуже довга вийшла б пісня...

Дивлюсь на тебе, мій колишній раю,
Та на уста накладено печать.
Я краще промовчу, мов проспіваю,
Аніж сказати - наче промовчать...

Але то вже зовсім інша історія.

avatar
17 Did • 00:17, 23.05.2009 [Лінк на твір]
Був пізній гість...
Була кава пролита...
Не було зіпсованої білої скатертини...
Чужі вірші читав і хотілося жити
Не мені. Слухачу.
ЛЮДИНІ.
avatar
18 Katya • 18:28, 18.06.2009 [Лінк на твір]
Хай простить мені чоловіча половина! У мене вірш викликав гірку образу за красивих душею, глибоких, талановитих, гідних поваги і любові ЖІНОК, до яких кохання приходить лише на ніч, а вранці тричі відрікається... Чи вже така наша доля жіноча - ходити краєм прірви, неба?
avatar
19 COCODE • 21:20, 18.06.2009 [Лінк на твір]
Чоловіча половина пробачає.
Так у житті часто буває
Кохання, кава, і сльоза.
Правда занадто вже гірка.

Світлано, вірш гарний.

avatar
20 octava • 23:28, 18.06.2009 [Лінк на твір]
А хто це тут у чорних кавових надрах давніх віршів шпортається?.. Дякую, що завітали. Мабуть, Катю, і Вам відомо, як то воно "краєм"? (чи лезом?) А чоловіки охоче пробачать.
Міш, що занадто гірке: кава чи сльоза?
avatar
Ох, Світлано... Коли має бути наступна збірка (і де її придбати)?... 5
1-20 21-22


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz