Така невдала прикрість у житті,
Неначе злість підступної фортуни,
Ах... стала серцю ближча вмить тобі
Тонка прозорість теплої лагуни.
Та бірюзові зонтики із пальм.
Пощо тепер "люблю" якогось "плакси"?
Коли давно на жаль, на жаль, на жаль,
Любов до мене побороли "бакси".
Тепер уже мігрують журавлі
До тебе взявши українську зливу,
Туди, де ти із іншим на Балі,
Цілуєшся під музику припливу.
А раптом, як вертаєшся в земне,
В осиротілу мамочку - Одесу,
Тобі так важко вгледіти мене,
Крізь темні-темні вікна "мерседесу".
| 
у Вас 
0
