ДВОБІЙ

Знов березень і лютий посварились,
Найбільше лютий злився, лютував,
У бійці цій, як ворогИ схристились,
І він своє іще раз показав!

Хоч березень, а лютий снігом сипле...
Післав вітри ,щоб все навкруг збивав,
Свистить, гуде, до всього злісно липне,
Вже все, що навкруги, під сніг сховав.

Гілки тріщать, дороги недоступні,
Хоч сядь і плач. Оце така весна!
Дні березня всміхаються, неквапні,
-Це лишень нині, вернуся завтра я!

 Ще день, ще два, зима повередує,
Розстане сніг і потече вода,
Засяє сонце і земля відчує,
Як дихає усміхнена весна!