Гаряче сонце скапало свічою
В густі, зелені віття яворів.
З такою відчайдушною жагою
Цей перший день травневий догорів.
Притихла жвавість денних бізнес-ланчів
І люду хвилю раптом віднесло.
Останім, схудлу колію трамвайчик
Залишив, мов покинуте весло.
Здається, що і пряності від спецій
Поглинула німа, далека даль.
А на дахи з фігурочок трапецій,
Спустилась ночі зоряна вуаль.
Й на теплу-теплу кожного подушку
Упало чорно-біле макраме.
А в снах був день, був день цей відчайдушний
І той, хто так уже не обійме.
| 
та
у Вас 
0
