В червоно-жовті лінії "Макда́ків"
Заплутався суцвіттями каштан
Й на довгому рекламному плакаті
Створив, одну з красивих ікеба́н.
А, сонця промінь, що, мов хвіст лисиці,
Розцілував каштану пелюстки.
Такий красивий ранок у столиці!
Бездоне небо! І приїжджий ти...
Що йдеш назустріч по застиглім бру́ку,
Збиваючи кросівками імглу,
Кладеш матрьошку в теплу мою руку,
Неначе би цілісіньку Москву.
А в цих очах із блиском оксамиту
Я бачу, як бринить ота роса.
Це день твого вже п'ятого візиту,
Це магія непарного числа.
Із відчуттями нової розлуки,
Що з відстанню, можливо й на роки,
Щораз, з приїздом, в ніжні твої руки
Сльозу збиває з теплої щоки.
Дуже гарно! Цікаво, чуттєво, поетично, тільки із закінченням щось не так. Я б сказала: Сльоза збігає з теплої щоки, а втім це Ваше творіння і Ваше право. Правильно - імлу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
