в кав"ярні
загублений містом
в самотності я і осінь...
спливає захмарена днина
у сутінках мжею у млості.
і пісня бурхливого вітру
у кроні старого клена
як сповідь безмежна в зажурі
відлуннями в сьогоденні.
в якому мелодія тиха
вплітається в віти крони
задумливим сумом
наче
хтось грає на саксофоні.
тут зустрічі... - як прощання.
багатоголосий гомін.
і за філіжанкою кави
раптовий і щемний спомин.
авта у дощу відзеркальні,
в калюжах,
вітринах мокрих.
на хідниках малолюдних
опалого листя охра -
в асфальті
наче у часі
майнулого дивні миті
веселого
теплого літа
і ніжного в квітах вітру.
...виходжу з кав"ярні у вечір,
в холодне
забуте місто,
в обійми похмурих вулиць,
під дощ,
що шепоче пісню.
ховаюся під парасолю.
цілує обличчя осінь
байдужа,
як та самотність,
у волі що змерзла
дуже...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
