Летять, летять сніжинки,
Кружляють біля хати.
Пливуть, пливуть хмаринки
Великі, пелехаті.
Жене їх вітер дужий
В краї чужі, далекі.
Лишаються в калюжі
Лиш відбитки маленькі.
Летять, летять сніжинки
Легенькі і холодні.
Метелики, перлинки
Враз тануть на долоні.
Вже матінки-хмаринки
За обрієм щезають,
А крихітки-сніжинки
В калюжах пропадають.
Життя людей, здається,
На ті сніжинки схоже:
Спочатку гарно в"ється,
Закінчиться негоже.
Життя - річ складна і не завжди складається так, як планується. Хочеш прожити добре, намагаєшся, намагаєшся, а вмирати доводиться зовсім за інших обставин і, що дивно, зовсім іншою людиною, ніж колись намагався бути. І не пояснити, чому так сталося, не як гадалося.
Таке воно життя людське: починається гарно, а як закінчиться, ніхто не знає. Будемо жити. Гарно. :respect:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
