Закричу із душі, надломивши шматочок печалі, Крадькома від людей витру сльози з обличчя. Помолюсь, затужу, і щоб інші не знали, Серце плаче, та я в щастя курличу. Клекотіло нам літо, та падає листя на землю. Теплі сльози тепер вже холодна роса. В схлипах тихих річок я збираю, мов перли, Ледь означені очі і ледь чутні слова. Відцвіло і відтьохкало літо на цілому світі І, змахнувши крилом, відлетіло, забравши усе. Опадає листок, опадають слова у зеніті. І лиш згадки, лиш миті осіння вода принесе. Я погляну востаннє на захід серпневого сонця. Доторкнутися б трішки, та нас розділяє печаль. Опадає листок, і вітер заносить в віконце Лише біль від розлуки. Так жаль.
Щиро, гарно, образно! Особливо сподобалося: "В схлипах тихих річок я збираю, мов перли, Ледь означені очі і ледь чутні слова". А от це: "Серце плаче, та я в щастя курличу" не зрозумів ні за змістом, ні за ритмом. +4!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
