ПРІМО - АБСОЛЮТО

...

 

ПРІМО - АБСОЛЮТО

                                            -1-

 

Заревло, що аж підскочив - паніка, аґонія
Запутавсь у панталонах, пристанув, тупцює
І спіткнувшися упав він, звершилась трилогія,
Все дарма ! - бо від кобіти й чорт не урятує.

Важко жити у кераті,  важко і вмирати
Особливо як субота пнеться на планету
Бо, мовляв, усе що добре кінчиться завчасу
Ну а потім - власну жінку маєш до комплету,
Стільки ж меду і любові, й радості й кохання
Що утік би світ за очі, хицнув би в вязницю,
Й, щоб від надміру сховатись, вже з самого рання
Би проснувсь і разом з сонцем втік би за границю,
Та це плани на майбутнє а тепер,  у ранці,
Все лягло і все скінчилось й вже не утікає,
І усе вже стало ясно:  у сучаснім танцю
Лиш один є танцюристом і один лиш грає,
І, пройшло б ще трохі часу а батяр’ Данило
Замінився б у святого або в Далій Ламу,
Й ще одно було би місце повне в милостиню
І, ще раз, рушили б прощі до нового храму ! 

 

                        - 2 -

 

 

І писали б у історії що: "з святого духа
Що, на захист до мужчини, прилетів із неба
Народивсь святий Данило, й всі жіночі мухи
Викінчив на вічні віки, й викурив де треба,
І тому у нас в народі, де святих не мало,
Є один котрий займає особливе місце
Це Данило Мужиченько - чоловічий Мао,
Найрівніший серед рівних, пострах всіх невісток,
І з цілої України, за старим звичаєм,
Приїжджають чоловіки, хлопці, кавалери
Щоб вимолити в Данила хоч хвилину раю,
Хоч мінуточку свободи, віддих від манери."
Й так було би... - та, в цю пору, у закриті двері
Делікатно щось стукнуло;  вперше і у друге,
І Данило попіднісся і в одній кошелі
Промовив: " Ну, заходіте ! - прошу,  прошу дуже "
А ж тут бачить - Боже милий і свята Маріє -
Друг Ярило і прекрасна Ярилова жінка,
Мов цей ангел хоронитеь, в дверях появились
Й почалось і закрутились:  алькоголь й горілка,

 

                           -  3  -

 

Перехвалки і комедії, хорові дуети,
Сольні партії,  коломийки й подвіркове діско,
Одним словом - варто жити на землі планеті,
Одним словом - варто мати чужу жінку близько.
Одним словом - пречудово, і не мус казати
Що і погляди змінились посеред присутніх
І Данило, напів пяний і напів крилатий,
Умовив Ярила жінку на приватну зустріч,
У великій таємниці, а Данила жінка
Точно у цей самий спосіб змовилась з Ярилом,
Стільки успіхів на боку що на вид публічний
Виглядало що в подружжях відродилась милость.
І суботнім святкуванням не було кінчання,
Всі раділи, веселились щиро і охоче
Бо, мовляв, нічо не тішить як оце кохання
Що блищить мов срібна пломба у вечірнім роті.

                       

                   -------------------

 

                           - 4 -

 

 

Віє вітер по долині, віє вітер по чужині
Віє вітер по дорозі і довіятись не може,
І усе далеке й близьке в мить сповняється барвисто
І іде усе за планом наче військо за султаном !
І, здається, все як треба передумане, допняте,
Не зупинить навіть небо, навіть чорту не змішати
І ніякої, здається, не знайти у світі сили
Щоб перфектні наші плани у перфекції помилила.
Й це ж не диво - молодята поспинали всі ґузики,
Зясували де прощатись, як вітатись у крамниці,
Кожен крок і кожну справу, кожну дію відміряли,
Знає муж про свою жінку, де ж то крутиться ласкава,
Й знає жінка і про мужа, бо ж не треба бути генієм
Щоб щоденного подруга розробити у стратегії,
І не треба адвоката щоб нормальні свої звички
Хоч на добу поміняти, безпроблемно й безкритичні.
То ж усе ненече в казці - в зачарованим готелю
Все збулося: " ми вже разом !" - промовив батяр Данило,
"О як добрі " - каже Соня - що ми у полоні хмелю
Ще й на пятому поверсі один-одного зустріли,

 

                           - 5 -

 

І, мовляв, пішло б в історію наче "прімо-абсолюто"
І кохання і спіткання, точні плани, чисті нігті,
І ніхто б нічо не бачив і усе було б забуто
Та, на жаль, трапились друзі в скорім поворотнім ліфті,
А були це:  друг Ярило і Данила власна жінка,
Все, мовляв, перфект у світі, та не все, мовляв, до кі’нця !
...

Ну і тиждень нам почався
Навіть зовсім атомово,           
І ніхто вже не питався
Й не питали і нікого,
І усі вже зрозуміли
Що не треба ані слова
Щоб збагнути цілу правду
І  ...вернутися до дому.
А там, в хаті, все нормально;
Йде годинник по хвилинах,
Висить стеля ненаганно
І сперається о стіну,
І нічого не змінилось
І ніхто нічо не бачив
Бо як кажуть - у коханні
Все завжди іде іначе !!!

 

2000.11.11  П Онишканич

                      - 6 -