...
ПРІМО - АБСОЛЮТО
А за синім небосхилом почалась віднова, Нові мрії пробудились у старім халаті, Встав Данило, ну і знову сто процент готовий Щоб хоч раз ще положитись, і хоч раз виспатись, Та дарма - уже скінчились кавалерськи роки Ці прекраснії вставання й безконечні спроби Нескінченії подриви по котрих, по-трохі, Ми спокійно засипляли ... і храпіли знову, Вже скінчились, а як доказ що це не у раю Враз з Данилом пробудилась його власна жінка І говорять що у світі гіршого немає, Кажyть правду наші люди, правду ...хоч і гірку.
"Геть, вставай ну ! Боже милий та це вже девята !" Пролунало мов катюша у широкім полі, Аж вздригнувсь - та зясувавши що не мож здаватись Пришкуривсь до простирала й в тихому застою, В половині несвідомий і на пів отрутий, Дождавав, мовляв, приспиться й перейде ця мара, А тут знов, неначе перун, наче грім ревучий: "Скїльки ж можна, Боже милий, за якую кару !"
-1-
Заревло, що аж підскочив - паніка, аґонія Запутавсь у панталонах, пристанув, тупцює І спіткнувшися упав він, звершилась трилогія, Все дарма ! - бо від кобіти й чорт не урятує.
Важко жити у кераті, важко і вмирати Особливо як субота пнеться на планету Бо, мовляв, усе що добре кінчиться завчасу Ну а потім - власну жінку маєш до комплету, Стільки ж меду і любові, й радості й кохання Що утік би світ за очі, хицнув би в вязницю, Й, щоб від надміру сховатись, вже з самого рання Би проснувсь і разом з сонцем втік би за границю, Та це плани на майбутнє а тепер, у ранці, Все лягло і все скінчилось й вже не утікає, І усе вже стало ясно: у сучаснім танцю Лиш один є танцюристом і один лиш грає, І, пройшло б ще трохі часу а батяр’ Данило Замінився б у святого або в Далій Ламу, Й ще одно було би місце повне в милостиню І, ще раз, рушили б прощі до нового храму !
- 2 -
І писали б у історії що: "з святого духа Що, на захист до мужчини, прилетів із неба Народивсь святий Данило, й всі жіночі мухи Викінчив на вічні віки, й викурив де треба, І тому у нас в народі, де святих не мало, Є один котрий займає особливе місце Це Данило Мужиченько - чоловічий Мао, Найрівніший серед рівних, пострах всіх невісток, І з цілої України, за старим звичаєм, Приїжджають чоловіки, хлопці, кавалери Щоб вимолити в Данила хоч хвилину раю, Хоч мінуточку свободи, віддих від манери." Й так було би... - та, в цю пору, у закриті двері Делікатно щось стукнуло; вперше і у друге, І Данило попіднісся і в одній кошелі Промовив: " Ну, заходіте ! - прошу, прошу дуже " А ж тут бачить - Боже милий і свята Маріє - Друг Ярило і прекрасна Ярилова жінка, Мов цей ангел хоронитеь, в дверях появились Й почалось і закрутились: алькоголь й горілка,
- 3 -
Перехвалки і комедії, хорові дуети, Сольні партії, коломийки й подвіркове діско, Одним словом - варто жити на землі планеті, Одним словом - варто мати чужу жінку близько. Одним словом - пречудово, і не мус казати Що і погляди змінились посеред присутніх І Данило, напів пяний і напів крилатий, Умовив Ярила жінку на приватну зустріч, У великій таємниці, а Данила жінка Точно у цей самий спосіб змовилась з Ярилом, Стільки успіхів на боку що на вид публічний Виглядало що в подружжях відродилась милость. І суботнім святкуванням не було кінчання, Всі раділи, веселились щиро і охоче Бо, мовляв, нічо не тішить як оце кохання Що блищить мов срібна пломба у вечірнім роті.
-------------------
- 4 -
Віє вітер по долині, віє вітер по чужині Віє вітер по дорозі і довіятись не може, І усе далеке й близьке в мить сповняється барвисто І іде усе за планом наче військо за султаном ! І, здається, все як треба передумане, допняте, Не зупинить навіть небо, навіть чорту не змішати І ніякої, здається, не знайти у світі сили Щоб перфектні наші плани у перфекції помилила. Й це ж не диво - молодята поспинали всі ґузики, Зясували де прощатись, як вітатись у крамниці, Кожен крок і кожну справу, кожну дію відміряли, Знає муж про свою жінку, де ж то крутиться ласкава, Й знає жінка і про мужа, бо ж не треба бути генієм Щоб щоденного подруга розробити у стратегії, І не треба адвоката щоб нормальні свої звички Хоч на добу поміняти, безпроблемно й безкритичні. То ж усе ненече в казці - в зачарованим готелю Все збулося: " ми вже разом !" - промовив батяр Данило, "О як добрі " - каже Соня - що ми у полоні хмелю Ще й на пятому поверсі один-одного зустріли,
- 5 -
І, мовляв, пішло б в історію наче "прімо-абсолюто" І кохання і спіткання, точні плани, чисті нігті, І ніхто б нічо не бачив і усе було б забуто Та, на жаль, трапились друзі в скорім поворотнім ліфті, А були це: друг Ярило і Данила власна жінка, Все, мовляв, перфект у світі, та не все, мовляв, до кі’нця ! ...
Ну і тиждень нам почався Навіть зовсім атомово, І ніхто вже не питався Й не питали і нікого, І усі вже зрозуміли Що не треба ані слова Щоб збагнути цілу правду І ...вернутися до дому. А там, в хаті, все нормально; Йде годинник по хвилинах, Висить стеля ненаганно І сперається о стіну, І нічого не змінилось І ніхто нічо не бачив Бо як кажуть - у коханні Все завжди іде іначе !!!
2000.11.11 П Онишканич
- 6 -
|