Що ти, осене, робиш зі мною В тьмянім світлі померклих вогнів? То печаллю холонеш сумною, То радієш теплом гожих днів. Що ти, осене, хочеш від мене На порозі чужої доби? Підпалила тополі, а кленам Обскубла кучеряві чуби. Звідки фарби і свіжість ця звідки В твоїй тихій ході повсякчас? Вдень – красива, неначе сусідка, Мов дружина, вночі – без прикрас. Як лукава і хитра ворожка Розсипаєш цвіткований прах. Я тебе не люблю анітрошки, Хоч старався любить попервах. Ти навіщо посіяла смуток У зболілій душі завчасу?.. Хочу бачити, знати і чути, І кохати, й творити красу!
Вдячний вам щиро, Оксано, за аплодисменти, радий, що сподобалося написане Віктором, що зрозумілий став вам, чесно... Мені приємно було читати ваші спова.
Одна у нас осінь... Ворожить нарізно... Для Вас трохи сумно. Мені - ледь капризно..... Однаково золотом просить і просить..... Циганка. Ворожка. Чи тільки ще осінь?..
Із якого не стану я боку,- Не міняється з часом наш Дід!.. Позирає усе (ненароком) На сусідку ( як зникне сусід): На сусідчині очі розкосі, На хвилюючі вигини губ... І, напевно, дружина, як осінь, Через те Діду вискубла чуб
Все вірно - не міняюся! Не знаю тільки, це добре чи погано. Вдячний вам, Світлано, за коментар - справжню поезію. Розвеселили зрання мене, може весь день тепер радісним буде.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
