Cafezinho

Кримська Таїс

Замовкни щастя! Сплачене ти сповна!

Сум’яття снів ти силоміць затисни

І світло, що не сяє поряд з сонцем,

Ти подаруй світанковій Селені…

Секунди, барви слів яскраво жовті…

Чому ти не рахуєш чорні ноти,

Що стали на рядках твоїх сльозами?

Тому що я щаслива… Свою цноту

Залиш рожевоперстій темній Еос…

Ти недосяжна, неосяжна, славна!

Сьогодні – сон, а завтра – бруд і сталість…

А сутінки залиш собі на старість,

Вони покриють сивим темні скроні…

Olhe, podia dizerme como se vai ate amanhecer?

(Підкажіть, будь ласка, як дійти до світанку?)

Спитай у ластівки дорогу до світанку,

Коли настануть сутінки у снах,

Коли світитимуть стожари до останку,

Коли згадаєш знов зимовий страх…

Спитай у райдуги дорогу до прощання

Вона розкаже різнобарв’ям мов:

Коли червоний колір – то кохання,

Коли яскраво-жовтий – то любов…

A Cliente Tardia

(Пізня відвідувачка)

Чи ти чатуєш? Чи тавруєш чари?

Чи обіцяєш цвяхи для зап’ястя?

Чи мрієш? Чи мережиш сни у мари?

Чи вишиваєш щем на шовку щастя?

Чи ти чекаєш? Чи чеканиш мрії

У мерехтливі марева-монети?

Дві дай мені – я покладу на вії,

Коли розтануть темні води Лети…