| ... Резонанас вечірньої зупинки Резонанс неба перейшов у пустку
Вона ішла одягнена в коралі
Сонце дивилось в осінньому розмаї
Вплітався вітер під одиноку хусту Подертий перстінь хо"пився за пальця
А у кишені зупинились сльози
У тихім серці червоні бились рожі
Котрі не цвіли, вже років буде двадцять На твердім грунті, від жалоби білим
У котрий втерлися роки і мільярди
Людей, в обняттях днів нетерпеливих
Тверезо з світом зустрічалась нарбим Саме вона - надії їй дівочі
Очі, коралі, мрії і деталі
Вмальованими нігтьми в дійсність проколота
Самотня мрія - спокійно іде далі 1989 П Онишканич ...
| 
у Вас 
0
