... Резонанас вечірньої зупинки Резонанс неба перейшов у пустку Вона ішла одягнена в коралі Сонце дивилось в осінньому розмаї Вплітався вітер під одиноку хусту Подертий перстінь хо"пився за пальця А у кишені зупинились сльози У тихім серці червоні бились рожі Котрі не цвіли, вже років буде двадцять На твердім грунті, від жалоби білим У котрий втерлися роки і мільярди Людей, в обняттях днів нетерпеливих Тверезо з світом зустрічалась нарбим Саме вона - надії їй дівочі Очі, коралі, мрії і деталі Вмальованими нігтьми в дійсність проколота Самотня мрія - спокійно іде далі 1989 П Онишканич ...
|