"Не затримаюся довше, не звикатиму до рук" - о, гарна фраза, можна її інтерпретувати по-різному, але саме вона вимальовує жіночий портрет: свободолюбива, але так хочеться "маленької неволі", тепла і впевненості, що до тих рук можна повернутися, коли захочеш. І що вони не відштовхнуть, а зімкнутьмя довкруг тебе захисним колом. Гарний вірш, Світланко. Ну, поаплодую трішки і я
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
