"Не затримаюся довше, не звикатиму до рук" - о, гарна фраза, можна її інтерпретувати по-різному, але саме вона вимальовує жіночий портрет: свободолюбива, але так хочеться "маленької неволі", тепла і впевненості, що до тих рук можна повернутися, коли захочеш. І що вони не відштовхнуть, а зімкнутьмя довкруг тебе захисним колом. Гарний вірш, Світланко. Ну, поаплодую трішки і я
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
