Джунглі світу і вазон Тюрма думок в уявленні живому. І погляди ховаються в куток І утікають на край мислення додому. І чуєш музику, що в голові зимує Так наче в тобі не одне життя Це так прекрасно жити в морі, На дні якого почуття.
Шановний Любомире! Перш за все хочу подякувати вам за коментарі і за вдумливе читання вірша. Йшлося про те, що ми дуже "обмежено" живемо, самі себе ховаємо. Із багатих джунглів нашої сутності ми ховаємося в вазон...стримуємо те, чого не повинні, те що природно, красиво і божественно..Часом в голові з'являється проблиск: я сиджу і відчуваю, що є ще стільки речей і почуттів, яких не знаю, яких цураюся, (у вірші це названо музикою, бо ще не придумали такого слова, яке б описало те відчуття), наскільки я себе зариваю, зариваю те, що рветься на волю...(не тільки якісь почуття, але й своє покликання до певної праці)і допомогти зрозуміти сказане вище мені допомагають справжні почуття: радість життя, кохання, щира дружба без дурних пліток, як часто у дівчат буває. Сподіваюсь, що тепер ви зрозумієте , що я хотіла донести.
Вірші такі важко сприймати бо треба вміти серцем прочитати .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
