В категорії матеріалів: 7 Показано матеріалів: 1-7
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Як же ти мене дістав
Хіба можна так робити?
Ти не дзвониш і не пишеш,
Але продовжуєш любити
Мовчанка, пустка, твої очі
Не щасливі й не сумні
Сліпі такі, темніші ночі
Вже вік ввижаються мені.
І тільки серце залишилось
Таке ж гаряче і живе
Туди впустив - воно спинилось
Як шкода, що любив мене.
Солоний подих моря
Теплий вітер, місячна імла
Дві тіні, дві фігури в обрій
Летять на крилах без думки вороттяю
Як в казці про святе кохання,
Що наяву знайшло собі життя
Це вже не сон, не мрія - це реальність,
Яка звеличує усі людські серця.
Раз в рік ми можем бачити дві тіні
На грані вищої краси
Вони це щастя вже вічно берегтимуть
Як власну часточку кінцевої мети.
Ти нічого не забув?
У тебе в тілі є душа?
А може просто твоє серце тільки від мене утіка?
Ти вибачай, що я так просто розподіляю на шматки,
І рву, і ділю твою волю на сотні, тисячі й роки.
Я бачу в житті багато нового Щодень, їдучи, задумуюсь знов Скільки прекрасного в світі усього Скільки там місця займає любов. Не та, яку ми називаєм коханням, А та повсякденна, жива і проста Яку відчуваєм просто сидячи вдома, Коли їдем в трамваї й радіє душа.
А лиш варто знайти в собі часточку світу Відчути її і пустити в життя. Вона буде в серці твоєму жевріти Не дасть загубитись у сірості дня.
Джунглі світу і вазон Тюрма думок в уявленні живому. І погляди ховаються в куток І утікають на край мислення додому. І чуєш музику, що в голові зимує Так наче в тобі не одне життя Це так прекрасно жити в морі, На дні якого почуття.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...