Дощі загнали нас під дах у листопаді.
Ввійшла, нервово шарф затиснула в кулак.
По тиші дим пливе замішаний на яді.
Плащі на стіл, на купу кинуті, так-сяк.
Прозорі краплі в тиші падають додолу.
Калюжа кругла... А ми вдвох зайшли у кут.
Мечі-слова іще рубають по-живому.
Усе дрібне, а з ним шмат істини і суть.
Ще трішки болю – наші стихнуть монологи,
Яскраві, гострі, ніби каже їх поет.
Давно помітні на щоках сліди вологи -
Це слід дощу, чи сліз останній аргумент?
У листопад нам. Ні удвох, ані окремо.
Образи промінь тихо жеврів і зотлів.
Тепло руки. Твоє волосся. Ніч і темно.
А на прощання, знов і знов, не стало слів.
19.11.10.
Я так і не зрозумів -- ані удвох чи ані окремо? І варто було б *русский яд сменить* на *українську отруту*,мені так здається.Хоча може я і помиляюся.Скажімо:*По тиші дим пливе цілунком на помаді.* А взагалі ваш ЛГ хлопець ще той.Хай щастить творцю вірша і його герою.
А мені запам"яталися просторові означення "Калюжа кругла... А ми вдвох зайшли у кут." Ви почали з листопаду і до нього повернулися. Сподобалося. З повагою
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
І варто було б *русский яд сменить* на *українську отруту*,мені так здається.Хоча може я і помиляюся.Скажімо:*По тиші дим пливе цілунком на помаді.* 
