Віддихать уже не треба

Віддихать уже не треба

Моє життя і вся моя любов
І мислі, сорокаті мої мислі
І вітер сонце бере у полон
І я спокійно так сиджу на кріслі

І сотня планів у моїх очах
Сотня надій - чорніють мої брови
Пам"ять - а я бажаю забуття
Вільність - а так бажаю я любові

Мовчить гроза - зоряний дощ надій
Зов снів - і відкриваються долоні
І таємничості голубиться обрій
Король на кріслі - неначе раб на троні

Бо саме тут в наруччах моїх днів
Інертний мозок взяв мене до неба
А я, здається, в світ перемінивсь
Й здається - віддихать уже не треба

1996.04.27
П Онишканич

...