... Віддихать уже не треба Моє життя і вся моя любов І мислі, сорокаті мої мислі І вітер сонце бере у полон І я спокійно так сиджу на кріслі І сотня планів у моїх очах Сотня надій - чорніють мої брови Пам"ять - а я бажаю забуття Вільність - а так бажаю я любові Мовчить гроза - зоряний дощ надій Зов снів - і відкриваються долоні І таємничості голубиться обрій Король на кріслі - неначе раб на троні Бо саме тут в наруччах моїх днів Інертний мозок взяв мене до неба А я, здається, в світ перемінивсь Й здається - віддихать уже не треба 1996.04.27 П Онишканич ...
|