| Між задимлених ранків...
Між тривог і сирен...
Серед тисячі знаків,
що звільняють з терен...
Між молитв і прокльонів...
Між землі і небес...
Своє серце в долонях,
піднесу до Небес...
Не жаліюсь, не скиглю...
Не марную слова...
Не муштрую образу...
Їй вже місця нема...
Просто вдячно дивлюся
між задимлених хмар...
Якщо й завтра проснусь я -
вдячна Богу за дар...
Вдячна Небу за діток,
за усмішок нектар...
Вдячна ранку що світить...
І промінню між хмар...
І шляху, що ступаю і дорозі що йду...
І осінньому вітру, що розвіє біду...
Вдячна мамі за слово...
Друга вірне плече...
Й за сльозу, що сьогодні
в моїм серці пече...
Бо це шепіт душевний -
значить вірно живу...
Тихо поглядом в Небо
свою вдячність несу...
| 
у Вас 
Котів люблять тільки хороші люди!:)