Ноша. Душа, що Богом подарована, Мрії легко в гору підіймає, А старіємо, гріх так наляже, Сил, підняти ношу цю, немає. І здається вже ніяк не можеш Всі гріхи покинути, чи зняти. Хто, в таку хвилину, допоможе Грішному дорогу підказати? Ніхто! Окрім небесного, Отця. Він, зове усі заблудлі душі. Зуміє дати раду, манівцям, Будь – де, на морі, і на суші. Він дає для нас, у ці хвилини, Очищаючись, омити душу, Ті слова, молитви, як перлини, Що поможуть нам, донести ношу. [/size]
Дякую, Олександре, я його переписувала десь разів 4-5, але від цього він легшим не ставав і я вирішила винести його на ваш суд в надії може хтось підкаже як його перефарматувати.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
