Марафон на Берлін Була сім’я, було суспільство, Були пісні біля верби. І враз порвалося намисто, Від зла, від гіркої журби. Веселощі, дитячий сміх – Всього цього умить не стало. Звалилось, як зимовий сніг Те, чого людство не чекало. Війна – ненависть і зневіра, Це жінка в чорному вбранні; Той випадок, коли лиш віра Врятує людство від брехні. Знайшлася у народі сила - Солдати на війну пішли. І полилася кров у воду Криниці чистої води. Так боязно, несамовито Вперед до бою біг солдат. Земля, канавами розрита, Приховує тіла хлоп’ят. В очах-пилюка, в носі – порох, А вуха пухнуть від гармат. Важливо в ціль, важливо – промах. Єдиний захист – автомат. Цей хлопець знає небезпеку Не раз дивилася в очі смерть, Та йшов і в холод й в літню спеку, Щоб німців знищити ущент. Він гідний слави і хвали, Бо поспішав до цілі він. Із гаслом «Ми перемогли!» Ввійшли солдати у Берлін. …І повернувся через вир Додому, до старої мами, Подарувавши світу мир, Що живемо ми в ньому з вами!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
