Може й правду кажуть: -Діти,як лелеки, Виростуть й полинуть у чужі світи. Край мій журавлиний, колискова пісня Я туди повернусь, повертайся й ти. Мама у віконці, тато на порозі Хіба щось миліше в серці моїм є?! Дім мого дитинства, Мої перші кроки І матусі пісня- це життя моє. Тут беру я силу, доброту і ніжність Тут моє коріння і моя земля. І безмежна радість, і невтомна праця Тут скарбниця серця і щаслива я.
Біла казка Мого дитинства, Світла радість І тихий щем ...В.Линовицький. Якщо в наших серцях є такі почуття до рідного дому,до батьківщини, то як нація ,якій випали на долю нелегкі випрбування, ми все здолаєм.
Я так і не зрозуміла,чи сподобалось вам,Василю?Не знаю,чи досить майстерно я пишу,тому що поетичної майстерності не вивчала,пишу так,як відчуваю,маючи лише маленький життєвий досвід.За коментар вдячна.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
чудово!!)
