Вітер в полі віє, Трава шелестить. Де ти, моя доле, Як без тебе жить? Вийду в чисте поле, Де Дніпро тече: Ой ти, моє горе, Хто тебе візьме? Сяду біля тебе, Промовлю до хвиль: Мріє, моя мріє! Мій незгойний біль. Впадуть рясні сльози, Гіркі, мов полин: Де ти, моя нене? Чий я, батьку, син? Сонце, небо, квіти, Часу мирний плин, І веселка сміху - Тільки я один...
Вірш хороший хоча навіває відчуття самотності, але краще бути самотнім ніж приносити комусь роздратування, ех Ой у полі грізно вітер свище Ворон чорний самотньо летить Сонце за лісрм нижче і нижче Хоча і самотня але прекрасна мить
Добра чи не дуже - та усе ж сестра, Смутком із журбою проганяє страх, Зазирає в серце, аж в саму глибінь, Розбавляє слізьми там гіркий полин, Посипає сіллю невигойність ран, Топить наші мрії в озері оман... Ось така сестричка, чи комусь жона, Мертво-біле личко, що не знає сна...
Василю, ніби це пісня у якої слова народні...Дійсно таке чомусь складається враження.Це говорить про майстерність віршування саме в такому напрямку.Так і тримати!
Дякую, Олексію, за розуміння. Русло творчості, напевно в кожної людини, має багато витоків. Цей - особливо близький, якоюсь своєю загадковістю і простотою, духом прадавності.
Самотність, як і Поезія, - вірні сестри: За неї вмерти би волів, Себе розп'яти дав би даром. За неї б на хресті терпів. І серце спопелив би жаром.
Вчора, Наталю, якраз збирався відповісти на Ваш коментар і ... задрімав перед монітором.
Цей віршик дістав з своєї творчої скрині (зараз на жаль нічого не пишеться). Самотність річ хороша. Дозволяє багато пережити і переосмислити. Наблизити до Творця. Як стверджує пані Людмила, в такі хвилини розумієш, що "сонце, небо, квіти - це усе твоє?" але .... не вистачає найголовнішого: Творця творінь. Відсутність можливості цього спілкування - непоправна втрата, невигойна рана, яку не зможе вгамувати своїм галасом світ. Блаженні такі хвилини подаровані небесами.
Погоджуюсь, Васильку, що цей феномен - справді річ хороша, хоч і дуже неоднозначна, вона дволика, як Місяць, має темну і світлу сторони, але той, хто не побував у її колючих обіймах, а лише насолоджувався принадами цього світу, ніколи не здатний буде зазирнути на денце своєї душі, не відшукає відповіді на наболілі запитання, не збагне своєї істинної суті, не наблизиться через біль до свого Творця...
Згода. Якщо не побуваєш (хоча б на мить) на іншій стороні Реальності, не вдихнеш у груди повноти Буття, так і все своє життя проведеш в тіні світських утіх і розчарувань. З поправкою на єдине але ... гадаючи, що крім цієї камери утримання більше нічого не існує взагалі, химерно обожнюючи її ніби цілий всесвіт. Заради цього і варто : "Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!"
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
