Бабине літи

Бабине літо

(Із циклу  «Осінні  мотиви»)

У розпалі вже осінь. І ось знову,

Після дощів тривалих й прохолоди,

Природа одягнула шати нові

Й подарувала кілька днів погоди.

Ген, стежкою, що вздовж узлісся в’ється,

В тон осені, в одежах різнобарвних,

Вервечка грибників йде. Кожний гнеться 

Під вантажем дарунків лісу гарних.

Нараз хороша видалася днина -

Нема що час дарма усім втрачати.

Тож поспішила в ліс чиясь родина,

Опеньків щоб на зиму назбирати. 

Он трактор в полі стогне, вередує…

Ворон крикливих зграя прилетіла

І на ріллю, що свіжа, аж парує,

Зробивши круг, затихла й сіла.

Собаче гавкання здалека чути

Поодиноке, а то зразу дружне.   

В тій стороні село повинно бути.

Життя триває за горбом потужне.

Ці звуки, ця краса, немов магнітом,

В село, до лісу, в поле притягають,

А теплі дні нагадують нам літо,

Що «бабиним» в народі називають.

Срібляста павутинка пролітає,

Враз зачепилась за суху билину…

Життя, як літо бабине, минає.

Тому ловіть його, ви, кожну днину!

06.10.2011р  Пилип  Тихий