Осінь,коханий,знову відламує листя, Жовтень його кольорами своїми жовтить Білі берізки ще вчора були у намисті, Тільки сьогодні усе круговертю летить. Холодно,любий. За плечі печаль обіймає, Вітер засотує коси мої в павуки. Кличу тебе... тільки голос чомусь заклякає, Чом не відчуєш,як осінь рахує роки?
Пане Валерію,ви неуважно читали вірш.Там написано засотує коси мої в павуки-це означає,що осінній холодний вітер дме і проймає не тільки душу,а й волосся,яке плутається і сплітається в павучки.Це лише порівняння,щоб передати осінній смуток.Дуже вдячна вам за відгук.Маю надію,що тепер ви зрозуміли мене.
дуже сподобалось, пані Оксано!) не для красивого слівця, а щиро)) ризикну зробити припущення, що павуки - це розкуйовдене від осіннього вітру волосся(може, помиляюсь,але мені так здалось) успіхів!_)
Оксаночко, люблю Твою надзвичайно легкоплинну лірику: ніжну і нaповнену силою водночас! А стосовно тих павуків, то я думаю, що це мабуть вітер збиває, скувйовджує волосся в такі вузлики, що схожі до павучків. Скажи, Оксанко, чи так я собі це уявила, як Ти подала? чи ні?
Роксолано,ти все вірно зрозуміла,адже у нас споріднені душі і ти розумієш мене правильно.Повторюсь,коли скажу,що це порівняння використане,щоб читач зрозумів мій осінній настрій.Дякую тобі за увагу до моєї творчості.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
